Школа Биоэнергетики

Объявление

Цитата недели: САМАЯ ЛУЧШАЯ РЕЛИГИЯ - ЭТО ЕЁ ОТСУТСТВИЕ. (А. Омельянюк)

Информация о пользователе

Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.


Вы здесь » Школа Биоэнергетики » Творррчество! » Поэзия Кати Егорушкиной


Поэзия Кати Егорушкиной

Сообщений 1 страница 4 из 4

1

Катерина Егорушкина

ТРОЯНДА ВІРИ

           І.
острів
самотності
світлої
там живе
маленький принц
і він вірить
у свою
троянду
і тому
самотність –
світла
і острів –
світлий
бо немає зупинки
там
де немає
часу

          ІІ.
на острові
самотності
світлої
душа
маленького принца
і тіло
зрілого чоловіка
зустрілися
щоб стати
цілим-
цілісним
щоб зародився
пуп’янок
троянди юної
троянди світлої
троянди віри

***

сніг-вода
чутливий
місто спить
сніг-вода
бачить сни
міста
він прийшов сюди
на цей квадратний
сантиметр
щоб розділити
Очищення
чищення-О
Однієї сніжинки

***

!листо-
падо
-
сніго-
пад!
криго-
пад!
сонце-
злет!
серце-
злет!

***

і на вустах
буде
дотик
невідомої
країни
мого
тіла
знов
невідомої
і завжди
непізнаної
і ти пізнаватимеш
цю країну
океан
за океаном
міліметр
за міліметром
губами
і подихом...

якби пізнання
кожного
світу
було
пізнанням
любові
людство
не знало б
війн

***

сни
на деревах
розвісила:
чи то листя
чи то сніг
чи очі чиїсь?..
однак
віщі вони
(очі
листя
сни
і сніг)

***

малювати
море -
морем
повітря -
повітрям
Бога -
Богом
і тоді
потрібен
буде
єдиний
дотик
щоб
збагнути

0

2

Всім привіт! Вирішила одного віршика свого додати:-)
Написано цієї осені на парі в улюбелного викладача у стані душевного та інтелектуального оргазму:-)
* * *
метелики сонця
крізь дощ
летять
і в краплинах дощу -
візерунки їх крил
і очі розсипані
бісером
золотим
дрібним
квітка душі
терпляче
пилок розсипає
запрошує
метеликів сонця
квіти тіла
жагою сповнені
метеликів
сонця

0

3

Надсилаю свого найсвіжішого віршика, написаного сьогодні вночі...

* * *
синій птах
під крильми
зорі світів ховає
(ховає чи береже?)

очі світять
як місяць
розколотий надвоє
(очі промінням
створюють лет?)

- синя пташко
мене підвези
до Бога!
- я не можу:
ти заважка
від спогадів...

минають роки
і я стаю легшою:
легко прощаю
відпускаю
йду вперед
колись
я пір"їнкою білою
стану
між очима
синього птаха
і побачу звідти
всі світи
усі стежки світла
і себе побачу...

вхопити
синього птаха
не можна
можна лише
до нього піднятись
зрівнявшись
у легкості
польоту до Бога

0

4

Додаю свої свіжесенькі творіння...

* * *
повітря в'яне
на долонях
міста
(метелик б'ється
об шибку часу)
стікає знесилено
в колії блиску
(лінії життя
що мають
звук і тяглість)
всотується
в пори асфальту
(лишилось трохи!...)

!подих сосни!

РОЗКРИЛЕННЯ ЧАСУ

час- ле лінія
не коло
не спіраль
це точка
що має крила

*  *  *

бурштинова
музика

стікає з беріз
осипається
золотом
сонця
і шукає
пристрасно
нитку осені

намисто
на місто
вдягнене!

0


Вы здесь » Школа Биоэнергетики » Творррчество! » Поэзия Кати Егорушкиной